Історична довідка
Заселення території сучасної Кіровоградщини почалося ще за доби палеоліту. 20-15 тисяч років тому. Археологічна карта Кіровоградщини свідчить про бурхливі соціальні процеси, що мали місце у сиву давнину. Існування племен з різноманітними формами господарювання привело до появи та розвитку широкого спектра землеробських та скотарських культур. Трипільська, ямна, катакомбна, зрубна, чорноліська, скіфська, ранньослов'янська культури дають нам зразки народного мистецтва, в яких відбилися світоглядні та естетичні уявлення народів, що населяли край.
Так, трипільське поселення III тисячоліття до н.е. біля с. Володимирівки Новоархангельського району є еталоном для визначення раннього періоду розвитку цієї культури. Найдавнішими з відомих народів, які жили на території краю, були кімерійці. Відомо близько десяти їхніх поховань IX-VII ст. до н.е.
На землях Кіровоградщини знайдено пам'ятки племен скіфської культури. Це Лита могила, або Мельгуновський курган поблизу Знам'янки та курган біля с. Медерове Кіровоградського району. Яскраві зразки скіфського «звіриного стилю» виявлено на території Новомиргородського району.
Степами нинішньої Кіровоградщини проходили племена сарматів, готів, гунів, аварів, хозарів. До періоду ранніх слов'ян відноситься князівська могила, знайдена на території Новоукраїнського району і широко відома як Глодоський скарб.
Яскравим проявом національної самобутності українського народу є пам'ятки доби казацтва. Серед них - козацький хрест, знайдений у Петрівському районі, люльки, зброя, дзвін та ікони з козацьких церков. У цей час починається інтенсивне заселення краю переселенцями з Лівобережної України, втікачами з правобережних воєводств. На подальшому історичному розвитку краю позначилося утворення в 1751 році Нової Сербії. Разом з українським етносом кілька тисяч переселенців з Центральної Росії, а з ними серби, чорногорці, волохи, греки, болгари, євреї та інші народи оселилися на землях сучасної Кіровоградщини і створили унікальну багатошарову культуру, що характеризується як взаємопроникненням, так і збереженням національної самобутності.
Важливою історичною подією стало будівництво 1754 році фортеці Святої Єлизавети, що дала початок місту Єлисаветграду, теперішньому Кіровограду.
З середини XIX століття Єлисаветград став одним з найрозвиненіших торгових і промислових центрів Півдня України. Розвиток залізничного транспорту дав початок станціям Знам'янка, Долинська, відіграв значну роль у розвитку Олександрівки. На рубежі XIX-XX століть виникає багато підприємств, переважно переробної промисловості, найбільш бурхливо розвивається Єлисаветград. Тут засновується підприємства з випуску сільськогосподарського знаряддя, найзначнішим з яких став завод Ельворті. Розвивається торгівля, банківська справа, будується телеграф (1868), телефон (1892), водогін (1893), трамвайна лінія (1897).
Єлисаветград мав славу міста з високим рівнем розвитку освіти, музичної та театральної культури. На території нашого краю, восени 1882 року, Марком Кропивницьким засновано першу українську професійну трупу з якої вийшла ціла плеяда видатних діячив українського театру як І.Карпенко-Карий, М.Садовський, П.Саксаганський, М.Садовська-Барілотті, М.Заньковецька.
Славу українського національного відродження підхопили і продовжили громадські діячі: меценат, видавець Є.Чикаленко, поет Є.Маланюк, політичний діяч і письменник В.Винниченко, письменники Ю.Яновський, І.Микитенко, актори Г.Юра, І.Мар'яненко.
У місті навчалися відомі в майбутньому філософи Д.Чижевський, А.Шпір, богослов Г.Флоровський, письменники та поети А.Тарковський, Я.Івашкевич, Дон-Амінадо, вчені світового рівня І.Тамм, Б.Завадовський, М.Гомберг, А.Окснер.
З навчальних закладів краю вийшло ціле сузір'я композиторів, музикантів, співаків і художників: К.Шимановський, Г.Нейгауз, К.Ерделі, Ю.Мейтус, О.Осмьоркін, один із фундаторів російської вокальної школи Йосип Петров.
У період революції і громадянської війни територія сучасної Кіровоградщини стала ареною боротьби політичних та військових сил: австрійсько-німецької окупації, військ УНР, повстанських загонів Григор'єва, Махна, білогвардійців та більшовиків. Останнім вдалося остаточно встановити радянську владу у вересні 1920 року.
З метою поліпшення управління територіями, удосконалення структури керівних органів та наближення їх до трудових колективів, безпосередніх виробників, соціально-культурної сфери, було проведене розукрупнення ряду областей України. Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР 10 січня 1939 року внаслідок розукрупнення Миколаївської, Одеської, Київської та Полтавської областей була утворена Кіровоградська область. На багаторічному шляху області - як єдиної громади, було багато радісних і сумних подій, успіхів в господарському й соціально-культурному розвитку. Становлення території як єдиного і доволі самодостатнього народногосподарського й соціального комплексу проходило нелегко, через лихоліття війни, природні катаклізми, важку працю, проте Кіровоградщина активно розвивалася, а часом була однією серед найкращих областей.
У роки Другої світової війни 135 вихідців з області стали Героями Радянського Союзу. За п'ять повоєнних років був досягнутий довоєнний рівень економіки, саме в цей час 25 трудівників села стали Героями Соціалістичної праці, перший цієї нагороди удостоєний видатний хлібороб О.В.Гіталов.
Не менш плідно працювали на педагогічній ниві вчителі, багато з них отримали ордени та медали, серед нагороджених медаллю «За трудову доблесть» був майбутній член-кореспондент Академії педагогічних наук , Герой Соціалістичної праці В.О.Сухомлинський.
Достроково, у жовтні 1961 року була побудована Кременчуцька ГЕС разом з якою на карті області з'явилося місто Світловодськ. Період п'ятидесятих років ознаменований досягненнями у багатьох галузях економіки, особливо у сільському господарстві, коли було вперше досягнуто 2-мільйонного рубежу у зборі зернових. Всі ці успіхи стали приводом для нагородження області у 1958 році орденом Леніна.